Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-03-02

Експедиція створена у серпні 2001 р. і, на відміну від інших експедицій, що працюють лише у польовий сезон, здійснює діяльність впродовж всього року. У основі її робіт — виконання планових тем із залученням позабюджетних коштів — благодійних надходжень від небайдужих осіб і установ та шляхом госпрозрахункових досліджень пам’яток, яким загрожує руйнування чи пошкодження у зв’язку з освоєнням їх територій.

З першого сезону робота експедиції включала не лише на виконання дослідницьких завдань, а й пам’яткоохоронну діяльність. Нею організовано перший прецедент успішного відстоювання порушених прав за допомогою судової системи з підготовкою відповідного методичного посібника. В умовах роздержавлення й приватизації земель у престижних передмістях столиці працівники експедиції долучились до створення ще одного першого прецеденту — повернення до державної власності незаконно відчуженої ділянки укріплень включеного у часи Київської Русі до Вітянсько–Бобрицького змійового валу Великого Ходосівського городища ранньозалізної доби, занесеного у Державний реєстр нерухомих пам’яток України за категорією національного значення.

У експедиції розроблено комплексну програму вивчення старожитностей регіону її роботи і подано до органів охорони культурної спадщини наукову концепцію першої охоронюваної археологічної території «Ходосівський археологічний комплекс», де без залучення бюджетних коштів створюється заповідна зона, розвивається експериментальна археологія, музеєфікується багатошарове селище між Ходосівкою і Лісниками та сусідні пункти. Зі створенням експозицій пов’язана ще низка робіт, частина з яких, щоправда, не доведена до завершення з незалежних від експедиції причин: вивчення і реставрація горна давньоруської доби у гончарному центрі Вишгорода, реконструкція дитинця літописного Василева, розкопки у рамках створення історико–культурного комплексу «Спадщина» в Стайках, вивчення Звенигорода Київського для музеєфікації ДВС № 179. Організовано постійнодіючу виставку «Старожитності між Ходосівкою і Лісниками» в Ходосівці, а у Національному музеї історії України експонувала знахідки на виставці «Поселення Ходосівка–Рославське (кінець XI — XIV ст.) як показник неординарності середньовічного села (матеріали новітніх досліджень ІА НАН України)».

Крім десятків щорічних повідомлень і розробок з певної проблематики стосовно вивчених пам’яток, експедиція започаткувала видання матеріалів робіт: перший випуск («Багатошарове поселення між Ходосівкою та Лісниками. Дослідження 2003 р.») побачив світ, два проходять видавниче опрацювання, ще три перебувають на стадії підготовки. Колектив активно популяризує минувшину, брав участь у виступах у низці електронних і друкованих ЗМІ, створенні публіцистичних, науково–популярних та художніх фільмів і телепрограм. Експедиція виступила приймаючою стороною при візиті до Ходосівського археологічного комплексу місії ООН на чолі з резидентом–координатором Системи ООН п. Френсісом М. О’Доннеллом, під час другого етапу прес–туру провідних вітчизняних ЗМІ «Історія України. Нові факти» та прес–дня Олени Вінницької. Потенціал комплексу, здобутки і розробки експедиції високо оцінили вчений секретар міжнародної асоціації музеїв просто неба й експериментальної археології EXARC п. Р. Пардикупер, професор О. Субтельний, інші високоповажні гості.

Експедиція багато років слугує базою для археологічної практики студентів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету «Києво-Могилянська академія», ДВНЗ «Переяслав–Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди», Донецького національного університету імені Василя Стуса у м. Вінниця, Київського славістичного університету, Житомирського державного університету імені Івана Франка та інших вищих навчальних закладів.

Експедиція вивчала літописні Чернігів, Вишгород, Білгород, Звенигород, Василів, селища давньоруської і монгольсько–литовської доби Ходосівка–Рославське, Ходосівка–Вечірній ліс, Ходосівка–Козаків яр, Софіївська Борщагівка, поселення з середньовічним горизонтом між Ходосівкою та Лісниками, у Стайках, Обухові, Ржищеві, Таценках, Петрушках, здійснювала розвідки в Лісниках, Гатному, Крюківщині, Гвоздові, Гребенях, проводила археологічні експертизи у Києво–Святошинському і Бориспільському районах.

У роботі експедиції у різні роки брали участь член–кореспондент НАН України О. П. Моця, д.і.н. Н. О. Гаврилюк, к.і.н. Н. С. Абашина, к.і.н. Р. В. Бабенко (НПУ ім. М. Драгоманова), к.і.н. Д. Л. Гаскевич, к.і.н. О. П. Журавльов, к.і.н. С. Д. Лисенко, к.і.н. А. В. Петраускас, к.і.н. О. В. Петраускас, к.і.н. Є. В. Синиця (КНУ ім. Т. Шевченка), Н. В. Блажевич, М. В. Квітницький, Т. В. Лозниця (КНУ ім. Т. Шевченка), В. Ю. Непомящих, Н. В. Хамайко, сезонні співробітники та волонтери — переважно студенти і випускники різних вишів.

Експедиція впродовж тривалого часу слугує постійним місцем роботи для кількох позаштатних співробітників Інституту: О. М. Казиміра (до переходу до складу відділу), О. М. Сухоноса (автор близько 30 наукових праць), М. О. Гунь (автор понад 20 наукових праць), Д. О. Шахрая (автор понад 10 наукових праць) та інших.

Керівник експедиції — Ігор Анатолійович Готун, к.і.н., н.с. відділу давньоруської та середньовічної археології ІА НАН України;
заступник керівника — Олександр Миколайович Казимір, м.н.с. відділу давньоруської та середньовічної археології ІА НАН України.

Результати сезону 2019.

Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-03-02

Експедиція спеціалізується на комплексних розвідкових роботах на території Поросся (історико–географічна область у басейні річки Рось, тепер південна частина Київської області і північ правобережної частини Черкаської області; розуміння Поросся як окремого регіону сформувалось в Х–ХІІІ ст.) та Середньої Наддніпрянщини. Особлива увага у діяльності експедиції зосереджена на моніторингових обстеженнях пам’яток археології та їх документуванні. Центральним завданням експедиції є пошук та фіксація пам’яток давньоруського часу та післямонгольського періоду.

Незважаючи на те, що назву «Пороська археологічна експедиція» використовували різні дослідницькі групи, все ж в їх роботі спостерігаються єдині організаційні принципи, комплексний характер досліджень, проведення розвідкових робіт .

Експедиція організована 9 серпня 1945 р. спільно Інститутом археології АН УРСР (нині Інститут археології НАН України), ІІМК ім. М. Я. Марра АН СРСР (нині Інститут археології РАН) та Центральним Історичним музеєм у м. Київ (нині Національний музей історії України). Завданням експедиції було обстеження якомога ширшої території в Канівському Подніпров’ї, особливу увагу зосереджено було на пошуку пам’яток трипільської культури, доби бронзи та слов’яно–руського періоду. 1945 р. протягом 35 робочих днів експедицією під керівництвом Т. С. Пассек досліджено 59 пам’яток археології. Обстежено територію вздовж берегів Дніпра та Росі від с. Зарубинці до с. Межиріч.

1949 р. експедиція зосередила свої зусилля на дослідженні пам’яток 1-го тисячоліття в Нижньому Пороссі під керівництвом В. Й. Довженка. Обстежуючи територію від с. Межиріч до м. Корсунь–Шевченківський вздовж р. Рось. Виявлено 59 археологічних пам’яток. В цьому ж році розпочато систематичне дослідження комплексу пам’яток біля с. Сахнівка.

1973 р. Медвинським загоном експедиції під керівництвом Г. Т. Ковпаненко досліджено курганний могильник раньоскіфського часу біля с. Медвин Богуславського району Київської області.

1976 р. експедиця отримує назву «Пороська слов’яно–руська експедиція» і під керівництвом О. М. Приходнюка та С. О. Біляєвої проводить розвідувальні розкопки на поселеннях VI–VII ст. н.е. і післямонгольського часу в Продніпров’ї. Цього ж року Обухівський загін Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького під керівництвом Н. М. Кравченко здійснював дослідження пам’яток 1-го тисячоліття на р. Стугна, зокрема проводились розкопки поблизу м. Обухів.

1993 р. розвідки експедиції під керівництвом О. В. Стародуба зосереджуються на території Верхнього Поросся. В цьому сезоні зафіксовано 100 різночасових пам’яток археології. З 2011 р. відновлена Пороська археологічна експедиція ІА НАН України здійснює роботи в рамках планових тем Відділу давньоруської та середньовічної археології ІА НАН України. Очолює експедицію молодший науковий співробітник відділу Артем Борисов. За час існування експедиції в ній, окрім вже названих керівників, в якості співробітників брали участь: Н. В. Лінка (Геппенер), Г. М. Шовкопляс (Василенко), С. Р. Кілієвич (Піваковська), О. В. Сєров, Б. М. Левченко, О. М. Манігда, М. П. Сиволап, О. В. Марченко, С. В. Переверзєв, М. В. Квітницький.

Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-03-02

Багатошарове селище з середньовічним горизонтом у Софіївській Борщагівці у 90-х роках XX ст. кілька разів вивчала Дніпровська давньоруська експедиція ІА НАН України та експедиція Київського обласного центру охорони пам’яток. Після укладення у 2007 р. між сільрадою Софіївської Борщагівки та Інститутом археології договору про співпрацю у дослідженні культурної спадщини села, розробки відповідної програми і попередніх робіт, здійснених Північною експедицією, яка втілює передбачені згаданим договором положення, у складі останньої було створено Борщагівський загін, керівництво яким покладене на заступника начальника експедиції О. М. Казиміра. Широкомасштабні превентивно–рятівні роботи на селищі, що розпочались у 2010 р. здійснені силами названого колективу.

За період робіт загону на пам’ятці, правобережна і лівобережна частини якої були відкриті, відповідно, В. Д. Дяденком у 1956 р. та О. В. Сєровим у 1983 р. і де у 1992–1993 і 1997 рр. О. П. Моцею та І. А. Готуном, а у 1995 і 1997 рр. П. М. Покасом та Р. М. Осадчим досліджено понад 8.400 м² площі і виявлено матеріали кам’яної доби, періоду бронзи та раннього заліза, I тис. н.е., давньоруського, монгольсько–литовського і козацького часів в ході реалізації програми проведення польових лабораторних, кабінетних досліджень, введення матеріалів до наукового обігу, популяризації історико–культурної спадщини для широкого загалу на площі, де було запроектоване господарське освоєння території вивчено понад 13.500 м² культурних нашарувань. З урахуванням згаданих попередніх робіт пункт став одним із найширше досліджених середньовічних селищ, поступаючись лише Автуничам (де відкрито понад 27.000 м²) та Кощіївці–8 (де обсяг досліджень позиціонується у 3,2 га, але частина цієї площі вивчалась не суцільними розкопками, а траншеями, а культурний шар не розбирався, а знімався з використанням землерийних механізмів), водночас значно перевершуючи Григорівську групу селищ та Ліскове, де сумарна відкрита площа склала, відповідно, близько 10.000 м² та близько 13.4000 м².

У результаті розкопок виявлено матеріали значної наукової і музейної вартості. В їх числі — знахідки кам’яної доби (мезо-неоліт), енеоліту (середньодніпровська культура шнурової кераміки і пізній етап трипільської культури (софіївський тип)), періоду бронзи — раннього заліза (білогрудівська та підгірцівсько–милоградська культури), слов’янського населення другої половини I тис., часів Київської Русі.  У результаті розкопок досліджено низку об’єктів житлового та побутово-господарського призначення, у тому числі — закриті житлові комплекси часів Батиєвої навали. Зібрано представницьку колекцію предметів озброєння та спорядження бойового коня, прикрас і деталей костюма, речей побутового використання, посуду, у тому числі — довізного з причорноморського регіону, полив’яного тощо. Привертають увагу дерев’яні вироби та елементи монументальної архітектури часів Київської Русі. Низка знахідок із селища (прикрашена скляними вставками кільцеподібна застібка, піхвовидна підвіска зі стилем без лопатки, шпилька з орнітоморфним навершям тощо) на землях Русі зустрічаються взагалі як виняток.

У роботі загону у різні сезони крім керівників брали участь В. Ю. Непомящих, працівники загону О. І. Григорчук, Ю. О. Грицик, Д. М. Ковкун, К. О. Терещук, М. О. Гунь, Д. О. Шахрай, М. С. Осипенко, к.і.н. Р. В. Бабенко (НПУ ім. М. Драгоманова), к.і.н. Є. В. Синиця, О. С. Кириленко, І. А. Алексєєнко, Т. В. Лозниця (КНУ ім. Тараса Шевченка), сезонні співробітники та волонтери — переважно студенти і випускники різних вишів.

Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-03-02

У 80-х роках ХХ ст. очолювана П. П. Толочком експедиція з цією назвою вивчала низку городищ на Середньому Дніпрі (Ходорів, Вітачів, Святополч, Іван) і у її складі працювали Ржищівський, Ходорово–Щучинський та Витачівський загони на чолі з Н. В. Блажевич і Зарубинецький загін під керівництвом В. О. Петрашенко, який досліджував поселення Монастирок. Робота науковців експедиції була спрямована на розробку низки пов’язаних з утворенням і функціонуванням Дніпровської лінії та захистом Київської Русі від загрози з півдня і з лівого берега, з боку поля, теоретичних та прикладних проблем. У результаті розкопок було отримано обширний і наукомісткий археологічний матеріал, який слугує цінним джерелом з археології та давньої історії України і виходить за межі вузькорегіональної та вузькохронологічної проблематики.

З середини 80-х рр. керівником експедиції став О. П. Моця, відтоді і майже до кінця століття основні зусилля включеного до її складу значного колективу були спрямовані передусім на вивчення неукріплених поселень — вихідного пункту середньовічної історії, осередків, де проживала основна маса зайнятого у сільськогосподарському виробництві населення і розкопки яких дають матеріал щодо структури територіальної общини на Русі, при тому, що саме ці пам’ятки були самою масовою і водночас найменше вивченою категорію. Паралельно експедицією розкопувались укріплені центри і їх некрополі та здійснювались доволі відчутні розвідкові роботи. У складі експедиції на цьому етапі функціонували очолюваний Р. С. Орловим Поліський (до того — Поросько–Стугнянський), очолюваний В. О. Петрашенко Григорівський, очолюваний П. М. Покасом Пороський, очолюваний Б. А. Звіздецьким Малинський загони.

Реалізації масштабної програми з сільської проблематики передували дослідження середини 80-х О. П. Моці в Журавному та В. О. Петрашенко в Григорівці. Крім того, у 1985, 1987–1989 рр. В. О. Петрашенко проведені охоронні розкопки селища VІІІ–ІХ ст. в ур. Козаків яр у Ходосівці: відкрито 2.500 кв.м площі, зафіксовано житла, ями, виробничі будівлі. Пункт належить до кола волинцевських і залишається найширше вивченою серед подібних пам’яткою Київського Правобережжя.

Базовим для досліджень Поліського загону було обране поселення біля с. Автуничі на півночі Чернігівщини. У результаті воно стало найширше розкопаним середньовічним селищем на теренах Східної Європи. Відкрита у зоні житлової та господарської забудови площа перевершила 27.000 кв.м, а курганний некрополь пункту з трьох груп насипів було вивчено повністю. Селище, відібране як ординарне і середньостатистичне, яке з огляду на політичну історію та ландшафтно–кліматичні особливості регіону мало б демонструвати сповільнення процесів феодалізації і відставання в суспільно–економічному розвитку у результаті постало перед дослідниками як складний соціально–економічний організм з високорозвиненою багатогалузевою економікою і значною кількістю речей, які до того вважали невластивими для селищ. У невеликому обсязі вивчались і поселення округи.

Кілька сезонів експедиція і Київський обласний центр охорони пам’яток також досліджували багатошарове селище в с. Софіївська Борщагівка. Було відкрито понад 8.000 кв.м, крім матеріалів доби первісності виявлено знахідки й об’єкти давньоруського, монгольсько–литовського і козацького періодів. Отримані вагомі матеріальні свідчення неспроможності теорії Погодіна–Соболевського стосовно гаданого запустіння Подніпров’я після навали Батия, простежено розвиток структурної ланки, визначеної формулою «місто — центр сільськогосподарської округи».

Впродовж 1986–2005 рр. Григорівський загін, а на фінальній стадії — Канівська і Трахтемирівська експедиції студіювали ділянку узбережжя Дніпра між Трахтемировом і Бучаком довжиною близько 20 км. Було обстежено 4 городища, 19 селищ, 3 могильники і майданчик монастиря давньоруського часу, виявлено десятки пам’яток інших періодів. На шести поселеннях проведено розкопки загальною площею близько 10.000 кв.м. Найбільш досліджене багатошарове поселення в ур. Чернече біля с. Григорівка, яке розкопувалось у 1986–1989 рр. і де на площі 2.080 кв.м було зафіксовано численні житла та інші споруди, ями, залізоробне і гончарне горна, більшість з яких вкладається у рамки ХІ–ХІІІ ст. Поруч із поселенням на площі 380 кв.м розкопано частину синхронного ґрунтового могильника.

Серед інших робіт експедиції — вивчення разом з колегами з Казані шляху Булгар–Київ у 1989–1991 рр. (О. П. Моця), суцільне обстеження з метою паспортизації пам’яток території Рокитнянського району Київської області. у 1993 р. (О. П. Моця), розкопки складених городищем, селищем та могильником комплексів у Буках у 1989 р. (П. М. Покас) та в Зеленому Гаї у 1994 р. (О. П. Моця), розкопки давнього Василева у 1984 р. (Р. С. Орлов) тощо. Науковці експедиції досить тісно співпрацювали з колегами, які вивчали сільські осередки території Київської (О. В. Сєров), Чернігівської (О. В. Шекун, О. М. Веремейчик), Галицько-Волинської (В. Г. Оприск) земель та інші.

У різні роки в складі експедиції крім уже згаданих очільника та керівників загонів працювали в Автуничах — А. О. Козловський, О. В. Пархоменко, Л. І. Виногродська, П. М. Покас, А. П. Томашевський, І. А. Готун, А. В. Петраускас, Л. В. Шевцова, В. К. Козюба, в Григорівці — Л. І. Виногродська, П. М. Покас, А. В. Таєвська, В. К. Козюба, у Пороссі — Л. І. Іванченко та інші.

Категорія: Відділ археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень   Опубліковано: 2017-03-02

У 2008 році біля с. Легедзине в Тальнівському районі Черкаської області Б. В. Магомедов та С. В. Діденко відкрили могильник черняхівської культури. Того ж року експедиція почала його дослідження, яке продовжувалося у 2009–2011 та 2015 рр. Роботи ведуться у тісній співпраці з Державним історико–культурним заповідником «Трипільська культура», що базується в цьому ж селі (директор В. В. Чабанюк).

Експедицію очолює провідний науковий співробітник відділу археології ранніх слов’ян і регіональних польових досліджень ІА НАН України, д.і.н. Б. В. Магомедов, постійні співробітники — С. В. Діденко (Національний музей історії України) та О. С. Милашевський(ІА НАН України). Хоча роботи на некрополі не мають державного фінансування, значних результатів досягнуто завдяки праці студентів–практикантів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини та Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, школярів–гуртківців з Києва та Таращі, а також наших друзів–волонтерів. Геофізичне обстеження території некрополя здійснила к.тех.н. К. М. Бондар (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Антропологічні визначення провела к.і.н. Т. О. Рудич (ІА НАН України).

На відміну від переважної більшості подібних пам’яток, цей некрополь не зазнав пізніших пошкоджень (забудови, перекопи), окрім неглибокої оранки. Збереглися практично всі поховання. Завданням експедиції є повне дослідження пам’ятки, що дозволить об’єктивно реконструювати деякі сторони життя давньої громади.

На могильнику вже розкопано 614 кв.м (близько половини загальної площі). Досліджено 73 поховання, з них 43 кремації і 30 інгумацій. Знахідки складають велику колекцію посуду, частин вбрання та побутових речей, датованих від останньої третини ІІІ до кінця IV століття. Колекція зберігається в Заповіднику, а найбільш цікаві знахідки експонуються в його музеї і доступні для відвідувачів. Дослідження некрополя триває.

Категорія: Відділ археології раннього залізного віку   Опубліковано: 2017-03-02

Інкерманська археологічна експедиція (раніше — Інкерманський загін Севастопольської археологічної експедиції з дослідження округи Херсонесу) Інституту археології НАН України працювала на території Автономної Республіки Крим. 2014 року її учасники переїхали до Києва та впродовж 2015–2016 рр. займалися систематизацією результатів своєї роботи в Криму та їх оприлюдненням у низці наукових публікацій, — з метою збереження цього цінного доробку. Під час тривалого функціонування експедиції її учасники напрацювали ефективні методики археологічних досліджень, які доцільно використовувати й нині — на континентальній частині території України

Керівник експедиції: 
с.н.с. відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України, к.і.н. Е. А. Кравченко

Сторінка експедиції у мережі facebook

Категорія: Відділ археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень   Опубліковано: 2017-03-02

Експедиція була створена у 2012 році для продовження дослідження унікальної археологічної пам’ятки варварської Європи, яка пов’язана з обробкою скла в ІІІ–IV ст. н.е. Склоробна майстерня біля Комарова у середньому Подністров’ї залишається єдиним центром на території варварів з виробництва скляних виробів поза межами імперії. Пам’ятка була відкрита і досліджувалася в 1950–60 рр. українським археологом М. Ю. Смішком. Свої дослідження Комарівська археологічна експедиція провадила без перерв у 2012–2016 рр. Основні форми роботи: розкопки поселення та могильника біля с. Комарів (Кельменецький район, Чернівецька область) та археологічні розвідки прилеглої до пам’ятки території.

Експедиція створена спільними зусиллями відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень та НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України. Керівники експедиції О. В. Петраускас (Київ) та Т. Р. Милян (Львів). До складу експедиції в різні часи входили співробітники ІА НАН України — М. О. Авраменко, О. А. Коваль А. В. Чорний; Національного музею історії України — С. В. Діденко, Л. В. Деревянко, Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова — Р. Г. Шишкін,  Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна — К. В. Мизгін та інші.

В ході робіт 2012 року на поселенні проведені розкопки на площі близько 96 кв.м. Досліджено об’єкти пізньоримьского часу: гончарний горн та передгорнова яма, п’ять господарських ям. Відкрито синхронний поселенню могильник «Комарів–1», досліджено перше поховання. В 2013 році загальна площа розкопок склала 104 кв.м. Досліджено гончарний горн та передгорнову яму, декілька стовпових та господарських ям черняхівської культури; напівземлянка з піч’ю–кам’янкою празької культури. На могильнику на площі 140 кв.м досліджено два трупопокладення.

У 2014 році було проведено геофізичне обстеження північної частини поселення на площі близько 12 га. Роботи виконувалися дослідницькими групами під керівництвом У. Бурккарта (Eastern Atlas GmbH & Co., Берлін) та К. М. Бондар (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). На місцях аномалій розкопано близько 400 кв.м і виявлено сім археологічних об’єктів пізньоримського часу (житла, виробничі та господарські споруди). Також геофізичні дослідження проведені на місці могильника. Для вивчення культурно–історичного середовища навколо ремісничого центру біля Комарова, проведено пошукові роботи прилеглої території. В результаті цих робіт відкрито 10 пам’яток черняхівської культури.

Головним завданням досліджень 2015 року стала локалізація розкопів попередніх років М. Ю. Смішка (1965) та Ю. Л. Щапової (1974). Розкопана площа на поселенні склала 111 кв.м, що дозволило чітко визначити межі розкопу 1974 року та окремі частини розкопів 1965 року. На могильнику розкопано 38 кв.м, де виявлено два поховання черняхівської культури та житло раннього залізного часу. Під час роботи експедиції проведено експериментальні дослідження із гончарного та склоплавильного виробництва.

Під час польового сезону 2016 року проведено обстеження поверхні поселення та могильника з метою фіксації його сучасного стану, збору підйомного матеріалу. Крім того, обстежено прилеглу до пам’ятки територію. Вдалося суттєво уточнити північно–східні межі поселення Комарів. Серед знахідок з території поселення інтерес становлять монета Гордіана ІІІ, уламки віконного скла та античних амфор типу Форлімпополі. В цому ж році під час обстеження прилеглої до пам’ятки території виявлено залишки укріплень в плані прямокутної форми із залишками рову та валу, а також поселення трипільської культури.

Інформацію про діяльність Комарівської археологічної експедиції ІА НАН України подано на сайті: КОМАРІВ – виробнича факторія варварської Європи пізньоримського часу. 

Керівник експедиції: завідувач відділу та регіональних польових досліджень, к.і.н. О.В. Петраускас 

Сторінка експедиції у мережі facebook

Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-03-01

Відділ давньоруської та середньовічної археології розпочав роботу по виконанню проекту під егідою Міжнародного союзу академій наук (UAI–IUA) «Середньовічні Балтія і Чорномор’я: матеріальна реконструкція торговельних зв’язків», у якому співвиконавцями являються академічні та університетські структури Туреччини та Латвії. Приєднатися до цього готові й колеги з інших європейських країн — Польща та ін.

Мета проекту: опрацювати, підготувати до друку та у перспективі опублікувати усі наявні дані у відношенні середньовічних структур у взаємозв’язку паралельних процесів в цивілізаційних суспільствах між балтійським та чорноморським узбережжями, в першу чергу археологічного характеру, доповнюючи їх матеріалами суміжних дисциплін.

Нині вже підготовлена колективна монографія науковцями України із даної тематики й розпочаті переговори про наступні спільні роботи з іноземними колегами.

Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-03-01

Спільний науковий проект Болгарської Академії наук і Національної академії наук України.

Учасники проекту з Інституту археології НАН України: О. В. Комар (керівник з українського боку), В. І. Баранов, Н. В. Хамайко, Я. В. Володарець-Урбанович.

З Інституту археології з музеєм Болгарської Академії Наук: Є. Коматарова-Балінова (керівник з болгарського боку), А. Аладжов, Г. Грозданова, Е. Тодорова.

Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-03-01

Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-03-01

Фахівці неодноразово звертали увагу на своєрідні археологічні мікрорайони, що утворюють унікальні археологічні території, а також на необхідність вироблення системи правових підходів для збереження і відродження історико–культурного надбання у вигляді функціонування пам’яток в сучасному соціокультурному середовищі. Повною мірою це стосується і групи пам’яток різних епох поруч Ходосівки, а також невідкладних завдань, частина із яких на сьогоднішній день може вважатися вирішеною.

Непересічний комплекс городищ, селищ, стоянок, могильників на південь від Києва складається з понад 30 об’єктів культурної спадщини: Великого Ходосівського городища доби раннього заліза («Круглик») — пам’ятки національного значення, городища «Кругле» скіфського, зарубинецького, києво–руського часу у його складі, валів ранньозалізної доби і давньоруської періоду, що становили із городищами одну систему оборони; пункту часів мезоліту — XVII–XVIII ст. між Ходосівкою і Лісниками; селища Ходосівка–Рославське давньоруського і монгольсько–литовського періодів та ще низки пам’яток. Значення цієї групи об’єктів далеко не обмежується масштабами області, що відзначено неодноразово.

Елементи комплексу привертали увагу ще з XIX ст., на початку XX ст. місцевість на предмет наявності пам’яток археології обстежено у зв’язку з перспективою промислового освоєння. Згодом на окремих об’єктах проведено стаціонарні роботи, місцями — доволі масштабні. З 2003 р. комплексну програму збереження і вивчення пам’яток мікрорегіону втілює Північна постійнодіюча археологічна експедиція ІА НАН України.

Потенціал археологічних об’єктів доповнюють пам’ятки науки і техніки (інженерні споруди недобудованої залізниці початку XX ст.), етнографії (забудова навколишніх сіл), героїчної оборони Києва (споруди та меморіали Київського укріпрайону).

Місцезнаходження пам’яток комплексу серед мальовничих природних ландшафтів та їх участь у формуванні ландшафтів історичних, розташування на території чи поруч відомих пам’яток природи дозволяє реалізувати комплексну програму збереження та використання історико–культурного та природного потенціалу.

Фахівці Інституту розробили концепцію створення тут охоронюваної археологічної території, підтриману Київським обласним центром охорони пам’яток історії, археології та мистецтва, Держслужбою охорони культурної спадщини, Інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, НДІ пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури України, Центром пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, Українським товариством охорони пам’яток історії і культури, Національною спілкою краєзнавців та інших.

Втілення проекту, як це пропонували фахівці для аналогічних осередків, спрямоване на розвиток кількох напрямків:

— науково–дослідницького (вивчення пам’яток археологічним, історичним та іншими методами; розробка проблематики з питань репрезентованих культур та епох, з історії регіону й мікрорегіону; організація наукових досліджень округи; проведення семінарів та конференцій із означеної проблематики; видання наукових та науково–популярних праць; створення експозиції та фондів за матеріалами робіт, бази натурних реконструкцій давніх об’єктів, процесів та технологій);

— пам’яткоохоронному (збереження пам’яток в історико–ландшафтному контексті та культурних нашарувань на них; проведення крім планомірного вивчення охоронних досліджень ділянок, яким загрожує руйнування внаслідок дії природних чи господарських чинників; охорона пам’яток історії; охорона рідкісної рослинності в межах пам’яток);

— експозиційному (відображення найдавнішої історії регіону, результатів вивчення комплексу і пам’яток округи; накопичення фондів; побудова елементів експозиції музею просто неба і ділянок музеєфікованих об’єктів; створення реконструкцій з введенням їх елементів до експозиції; створення експозиційних об’єктів нової та новітньої історії — пам’ятки промислової історії й архітектури — недобудована залізниця; пам’яток героїчної оборони Києва — в рамках Музею «Пояс бойової слави міста–героя Києва»; проведення виставкової діяльності);

— культурно–освітньому і виховному (пропаганда знань про комплекс в лекційній та екскурсійній роботі, засобах масової інформації, у видавничій діяльності; організація виставок; залучення до досліджень та пам’яткоохоронних заходів молоді; проведення польових семінарів в рамках студентської практики, залучення школярів — слухачів археологічних гуртків; надання методичної допомоги викладачам шкіл для проведення уроків історії та краєзнавства; залучення громадян до археологічного туризму; створення умов для участі загалу в дослідженні та охороні пам’яток; інформування населення про результати досліджень, в т. ч. шляхом участі у святах);

— господарському (впровадження пам’яткоохоронних засад у ведення господарської діяльності на комплексі; використання вивчених ділянок для створення інфраструктури по обслуговуванню комплексу та його відвідувачів; залучення суб’єктів усіх форм власності до співпраці по розбудові і дослідженню пам’яток, створенню сфери обслуговування та туризму).

Частина питань уже вирішена Інститутом археології НАН України, зокрема — Північною постійнодіючою експедицією, яка із залученням позабюджетних коштів досліджує комплекс з 2003 р. Обмежене фінансування не дає змоги створити тут науковий осередок, гідний масштабів згаданих городищ, поселень, інших об’єктів культурної спадщини. В той же час, приватизаційні процеси, передача земель суб’єктам господарювання становить загрозу для елементів комплексу, а питання надання йому пам’яткоохоронного статусу охоронюваної археологічної території ще чекає свого вирішення.

Потенціал комплексу високо оцінили місія ООН на чолі з резидентом–координатором системи ООН п. Френсісом М. О’Доннеллом, секретар міжнародної асоціації музеїв просто неба та експериментальної археології EXARC п. Р. Пардикупер, група фахівців на чолі з професором О. Субтельним, на пам’ятках комплексу проведено другий, давньоруський, етап прес-туру «Історія України. Нові факти» для провідних вітчизняних ЗМІ і Прес–день Олени Вінницької. Про комплекс студією УТР знято науково–популярний фільм, групою митців — художній, співробітники експедиції взяли участь у підготовці низки публіцистичних та науково-популярних теле- і радіопередач, матеріалів у електронних і друкованих засобах масової інформації.

До реалізації проекту залучені співробітники експедиції, викладачі та волонтери і студенти–практиканти Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та інших вищих навчальних закладів.

Партнери проекту — підприємство «Хутір Ясний», Міжнародний благодійний фонд Олександра Фельдмана.

Керівник проекту: к.і.н., н.с. відділу давньоруської та середньовічної археології ІА НАН України Ігор Анатолійович Готун.

Категорія: Відділ археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень   Опубліковано: 2017-03-01

Повна назва:
Міжнародний науково–дослідницький проект: «Комарів — склоробна майстерня Барбарікума» («Komariw — Eine Glassproduktionstätte im Barbaricum»)  (Україна та Німеччина).

Резюме:
Проект присвячений комплексному вивченню унікальної склоробної факторії пізньоримського часу на території європейського Барбарікума. Виробництво скла в цей час відбувалося виключно в межах римської імперії. Склоробна майстерня біля Комарова на Дністрі (Кельменецький район Чернівецької області) залишається єдиним центром на території варварів з виробництва скляних виробів поза межами імперії. Пам’ятка була відкрита і досліджувалася в 1950–60 рр. українським археологом М. Ю. Смішком. З 2012 р. відділ археології ранніх слов’ян ІА НАН України відновив дослідження цієї пам’ятки. Проект є довгостроковим, комплексним та міжнародним і передбачає широкомасштабне застосування геофізичних досліджень, археологічних розкопок, техніко–технологічних аналізів зразків скла та ін. До виконання проекту залучено фахівців з різних галузей гуманітарних та природничих наук.

Метою проекту є продовження наукового дослідження унікальної факторії з виробництва скла біля с. Комарів, введення в науковий обіг отриманих матеріалів та матеріалів розкопок попередніх років, музеєфікація решток виробничої та житлової діяльності на місці пам’ятки, популяризація серед населення України знань про стародавню культуру.

Керівники та учасники проекту:
Проект виконується спільними зусиллями відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень та НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України. Керівники проекту О. В. Петраускас та Т. Р. Милян.
З 2014 року роботи проводяться в рамках спільного українсько–німецького проекту, учасниками якого стали Інститут археології НАН України та Вільний університет Берліна/Freie Universität BerlinFreie Universität Berlin, Німеччина (дослідницька група A-6 Центру передових наукових досліджень TOPOI).
Керівники проекту з німецької сторони Ханс-Йорг Нюссе та Мортен Хегевіш.
В рамках виконання проекту залучено фахівців з різних наукових центрів України (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Національний музей історії України, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна) та Європи (Берлін, Варшава).

Сайт проекту:
Інформацію про історію дослідження пам’ятки, актуальний стан виконання проекту та основні підсумки представлено на сайті КОМАРІВ – виробнича факторія варварської Європи пізньоримського часу. На сторінці розміщено і контактну інформацію.
Додаткову інформацію можливо знайти на сайті TOPOI та НДЦ «Рятівна археологічна служба».

Категорія: Відділ археології раннього залізного віку   Опубліковано: 2017-03-01

	Науково–дослідницький проект "Хотівське городище: влаштування й інфраструктура"
	Науково–видавничий проект "Кургани України"

Категорія: Відділ археології раннього залізного віку   Опубліковано: 2017-03-01

Інкерманська археологічна експедиція

Пізньоскіфська археологічна експедиція

Більська археологічна експедиція

Кіровоградська археологічна експедиція

	Орджонікідзевська археологічна експедиція
	Путивльська археологічна експедиція
	Скіфська Правобережна експедиція

Категорія: Відділ археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень   Опубліковано: 2017-03-01

Міжнародний науково–дослідницький проект: «Комарів — склоробна майстерня Барбарікума»