Категорія: Відділ археології раннього залізного віку   Опубліковано: 2017-06-04

За майже 70-літню історію свого існування (дата створення 14 липня 1944 р.) відділ зазнав чимало метаморфоз, в тому числі із назвами, але з точки зору тривалості безперечна перевага належить назвам "Відділ скіфо-сарматської археології" — 15 років та "Відділ археології раннього залізного віку” — 31 рік.
Завідувачами відділом були: у 1944—1949 рр. — к.і.н. Фабриціус І.В. (1882—1966 рр.), 1949—1981 рр. — д.і.н., проф. Тереножкін О.І. (1907—1981 рр.), 1981—1986 рр. — к.і.н. Черненко Є.В. (1934—2007), 1986—1993 рр. — к.і.н. Мозолевський Б.М. (1936—1993 рр.), 1993—2002 рр. — д.і.н. Мурзін В.Ю.
З 2002 р. відділ очолює д.і.н., проф. Скорий С.А.
Створення у 1940-х рр. в рамках Інституту археології наукового підрозділу з назвою «Відділ археології скіфо-сарматських племен...», безумовно, мало під собою підстави. В довоєнні роки в Інституті працювала група фахівців (І.В. Фабриціус, Є.Ф. Покровська, Л.Д. Дмитров), що займалась проблематикою раннього залізного віку. Основні зусилля дослідників в цей час були спрямовані в першу чергу на польове вивчення пам’яток лісостепової території України, меншою мірою — степових.
Ця ж тенденція мала місце до кінця 1940-х рр. Дослідження здійснювалися загалом на пам’ятках Лісостепу — перш за все на Шарпівському, Макіївському, Хотівському городищах в Дніпровському Правобережжі (І.В. Фабриціус, Є.Ф. Покровська), були розпочати розкопки Басівського городища в Дніпровському Лівобережжі (В.А. Іллінська). На цих пам’ятках був отриманий першій суттєвий досвід дослідження лісостепових городищ, зокрема — вивчення захисних споруд.
В ці роки зав.відділом І.В. Фабриціус було сформульовано напрямки або теми, деякі з яких пізніше стали магістральними в дослідженнях співробітників нашого відділу. Серед них: "Кіммерійці і скіфська проблема", "Скіфія і Кавказ", "Скіфи і Середня Європа" та інш.
Важливо віхою в історії відділу, що консолідувала зусилля всіх співробітників, стала робота над великим за обсягом розділом по скіфо-сарматському періоду — частини фундаментальної теми «Підсумки вивчення стародавньої історії і археології Української РСР». До її виконання Інститут археології приступив у кінці 1940-х рр. Ця праця була дуже напруженою та важкою: досвіду писати подібні роботи у співробітників не було. Пізніше ця тема отримала назву "Нариси стародавньої історії Української РСР" та була видана українською мовою (1957). За великим рахунком, ця праця стала основою для багатьох наступних, найбільш узагальнюючих досліджень у галузі археології раннього залізного віку, створених співробітниками відділу (наприклад розділи у фундаментальних працях "Археологія Української РСР", українське та російське видання, 1971 та 1983 рр. та інш.).
В 1948 р. до відділу на посаду старшого наукового співробітника поступив к.і.н. О.І. Тереножкін. За його плечима був великий досвід археологічних робот у Середньої Азії, визнанні досягнення у вивченні пам’яток цього регіону, зокрема стародавнього Самарканду. Скіфська проблематика, що домінувала в дослідженнях відділу, для О.І. Тереножкіна була новою.
Влітку 1949 р. О.І. Тереножкін очолив відділ. Керівництво його тривало 33 роки. Стосовно історії відділу — це ціла епоха, яку доречно назвати "добою Тереножкіна". Олексій Іванович не тільки розробив чітку систему поглядів на основні проблеми передскіфського та скіфського періодів у Східній Європі, але й здійснив, очевидно, основну мету свого життя — створив і виховав у межах згаданих поглядів київську школу фахівців з археології раннього залізного віку, до якої увійшли його однодумці та учні. Його найбільш видатними особистими науковими досягненнями слід вважати розроблення найважливіших проблем культурогенезу та етногенезу племен лісостепової та степової зон Північного Причорномор’я епохи пізньої бронзи — раннього заліза, що найшло відображення в фундаментальних працях «Предскифский период на Днепровском Правобережье» (1961) та «Киммерийцы» (1976).
Першій надзвичайно важливий досвід розкопок курганів, в тому числі скіфо-сарматської епохи, сам О.І. Тереножкін та співробітники відділу (Є.Ф. Покровська, В.А. Іллінська, М.І. Вязьмітіна, Г.Т. Ковпаненко) отримали при дослідженні могильників в зоні спорудження Молочанського водосховища у 1951—1952 рр. Тоді й була відпрацьована методика розкопок підкурганних поховань, основні правила ведення польової документації, котрі згодом широко стали застосовуватися при дослідженні поховальних старожитностей українськими археологами. До речі, у ході цих розкопок були розкопані і сарматські могильники, що мало дуже важливе значення для вивчення сарматської проблематики на Україні (з цього часу вона стала основною областю наукових інтересів М.І. Вязьмітіної, як і пізньоскіфські пам’ятки Нижнього Дніпра).
І все ж таки для відділу в 1950-х — 1-ої половині 1960-х рр. розкопки в Степу (наприклад, Мелітопольський курган, 1954; О.І. Тереножкін, Є.Ф. Покровська) були скоріше виключенням, ніж правилом. В ці роки пріоритетним було дослідження пам’яток лісостепової України, де в історії передскіфського та скіфського часів було чимало білих плям. Це був час не тільки великих археологічних робот в українському Лісостепу, але й надзвичайно вагомих наукових результатів: були виділені нові археологічні культури пізньої бронзи-раннього залізного віку — білогрудівська, чорноліська (О.І. Тереножкін), особливий перехідний період в культурі раннього залізного віку — жаботинський етап (Є.Ф. Покровська), локальні варіанти культури скіфського часу в Дніпровському Правобережжі (Є.Ф. Покровська) та Лівобережжі (В.А. Іллнська, Г.Т. Ковпаненко).
Наприкінці 1950-х - на початку 1960-х рр. у відділ, здебільшого через аспірантуру, прийшла група молодих енергійних дослідників — О.М. Лєсков, Є.В. Черненко, Е.В. Яковенко, В.І. Бідзіля, М.М. Чередниченко, дещо пізніше (не через аспірантуру) — Б.М. Мозолевський. Зазначимо, що темою дисертації О.М. Лєскова стали пам’ятки кизил-кобинської (таврської) культури Криму, В.І. Бідзілі - історія племен Закарпаття перших століть нашої ери, тобто теми не традиційно скіфознавські, що сприяли розширенню проблематики відділу в цілому. Більшість із згаданих дослідників досить швидко підготувала дисертаційні роботи, успішно захистили їх та видала в якості монографій (Лесков 1961; 1965; Черненко 1966; 1968; Бидзиля 1966; 1971; Яковенко 1969; 1974.). До середини 1960-х рр. у відділі сформувався колектив спеціалістів з широким діапазоном знань і наукових інтересів, перш за все з передскіфського та скіфо-сарматського часів. На чолі його стояли два доктори наук, визнані дослідники археології раннього залізного віку — О.І. Тереножкін та В.А. Іллінська, його дружина та однодумець. Мабуть, саме цю дату можна вважати завершальним моментом створення київської школи дослідників раннього залізного віку.
Уже на початку 1960-х рр. керівництво відділу та його співробітники почали усвідомлювати, що в дослідженні пам’яток раннього залізного віку, а саме скіфської культури, спостерігається помітний дисбаланс: старожитності скіфського часу у Лісостепу виявилися значно краще вивченими, ніж степові скіфські пам’ятки. В зв’язку з цим, одним із стратегічних завдань відділу (і українського скіфознавства в цілому) стали масштабні польові роботи в степовій зоні Північного Причорномор’я.
Як відомо, вкрай необхідні потреби науки вдало збіглись з початком величезних за обсягом споруджень меліоративних систем у південних районах України. Новобудівний період в історії Інституту археології НАНУ і відділу зокрема тривав майже чверть століття. За роки робот новобудовних експедицій (якими співробітники нашого відділу або керували, або в яких брали активну участь) розкопано сотні скіфських степових курганів (які містили декілька тисяч поховань), отримано величезну інформацію для вивчення різних аспектів скіфського суспільства. Поруч із численними похованнями пересічних скіфів, в ці роки досліджено низку видатних курганів скіфської аристократії.
Розкопки поховальних пам’яток скіфської еліти — особливий розділ в історії нашого відділу, і в цьому розділі, безперечно, великими літерами вписано ім’я Б.М. Мозолевського (кургани — Хомина, Товста, Чабанцова, Денисова, Завадські могили, Жовтокам’янка, Соболева, Бабина, Водяна Могили). У списку курганів степової скіфської аристократії виділяються також такі видатні пам’ятки, як Гайманова і Казенна Могили (В.І. Бідзілля), Огуз і Тащенак (Ю.В. Болтрик), Бердянський курган (Н.Н. Чередниченко), Чортомлик (В.Ю. Мурзін, Р. Ролле), Братолюбівський курган (А.І. Кубишев, М.В. Ковальов).
Має відділ досягнення і в польовому дослідженні поховальних пам’яток сарматської аристократії. У 1974 р. Г.Т. Ковпаненко в кургані Соколова Могила відкрила непограбоване поховання знатної сарматської жінки, ймовірно жриці або цариці.
Cлід зазначити, що, незважаючи на накопичення джерел із степових скіфських пам’яток, спеціалісти відділу в ці роки не забували і про старожитності раннього залізного віку Лісостепу, хоча, звичайно, обсяг здійснених тут робіт значно поступається степовому. В 1960-х рр. були проведені розкопки на деяких городищах Правобережжя — Хотівському поблизу Києва (Є.О. Петровська), значний обсяг робіт було здійснено на величезному Трахтемирівському городищі в Пороссі (Г.Т. Ковпаненко), досліджені курганні групи поблизу Борисполя (О.І. Тереножкін, В.А. Іллінська) і дуже цікаві кургани, які руйнувалися поблизу сс. Мала Офірна на Київщині та Медерово на Кіровоградщині (Є.О. Петровська, Н.М. Бокій,). На початку 1970-х рр. були здійснені розкопки скіфських курганів біля м. Чигирин (О.І. Тереножкін, В.А. Іллінська), поблизу с. Матусів (О.І. Тереножкін, В.А. Іллінська, Б.М. Мозолевський), курганної групи біля с. Медвін (Г.Т. Ковпаненко). Особливо потрібно відмітити прекрасно досліджений курган Червона Могила біля с. Флярківка, поблизу с. Жаботин, в якому була спалена дерев’яна конструкція у вигляді шатра (Г.Т. Ковпаненко ).
1960-початок 1980-х рр. в археології раннього залізного віку позначені найцікавішими знахідками передскіфського часу т. зв. Новочеркаської групи пам’яток, які, на думку багатьох дослідників, треба співвідносити з історичними кіммерійцями. Мова йде про поховання в Бутенках, Носачові, Квітках, Ольшанах, Яснозір’ї. Їх дослідження здебільшого пов’язане з ім’ям Г.Т.Ковпаненко.
1980-1990-ті рр. ознаменувалися в житті відділу не тільки ростом кадрів. Активно велися польові археологічні дослідження як у степовій (Б.М. Мозолевський, Ю.В. Болтрик, В.Ю. Мурзін, С.В. Полін, О.Є. Фіалко, С.С. Бессонова, Є.П. Бунятян, С.А. Скорий , В.П. Білозор, Н.А. Гаврилюк), так і в лісостепової (Г.Т. Ковпаненко, С.С. Бессонова, Є.П. Бунятян, С.А. Скорий, В.Ю. Мурзін) зонах Північного Причорномор’я, до того ж вектор польових робот з початку 1980-х рр. впевнено почав зміщуватися в бік лісостепових старожитностей.
В ці роки, поряд з монографіями, присвяченими конкретним археологічним пам’яткам, було опубліковано низку узагальнюючих праць по передскіфській та скіфській проблематиці (Бунятян, 1985; Черненко, Бессонова, Болтрик та інш., 1986; Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1989; Гаврилюк, 1989; Мурзин, 1990; Махортых, 1991; Полин, 1992; Симоненко, 1993; Скорый, 1999). До найбільш важливих польових досліджень цього часу безумовно слід віднести розкопки Акташського курганного могильника в Східному Криму (С.С. Бессонова), низки курганів скіфської еліти, таких як Чортомлик (В.Ю. Мурзін, Р. Ролле), Соболева, Бабина, Водяна Могили (Б.М. Мозолевський), початок циклу досліджень на відомих лісостепових городищах — Більському (В.Ю. Мурзін, Ролле), Мотронинському (С.С. Бессонова, С.А. Скорий), а також розкопки непограбованої поховальної пам’ятки скіфської еліти в південній частині Дніпровського Лісостепу — Великого Рижанівского кургану (С.А. Скорий, Я. Хохоровські).
Безумовно, важливіші зміни мали місце в житті відділу з початку 2000-х рр. Це стосується як розширення наукової тематики, ареалу проведення польових робот, а також дуже серйозних, принципових кадрових змін. У відділ, по закінчені аспірантури, а також іншими шляхом прийшла нова генерація молодих здібних археологів, таких як О.Д. Могилов, Д.В. Каравайко, М.М. Дараган, В.В. Кропотов, Е.А .Кравченко, Д.С. Гречко віком до 30 років. Всі вони успішно захистили кандидатські дисертації, з часом видали монографічні роботи, зайняли посади старших наукових співробітників. Принципово важливо, що напрямки досліджень деяких з них (Д.В. Каравайко — юхнівська культура південної частини лісової зони, Е.А. Кравченко — килил-кобинська культура Криму, Д.С. Гречко — культура скіфського часу в басейні Сіверського Дінця) дали змогу суттєво розширити проблематику наукових досліджень відділу взагалі. У деякій мірі ця ситуація з молодими кадрами нагадує ту, що мала місце у відділі майже 40 років потому, в середині 1960-х рр. Тобто в кадровому питанні ми маємо такий собі «ренесанс».
Найбільш значні польові дослідження, що здійснювали співробітники відділу з 2000 р., такі: в Лісостепу України, на Лівобережжі — продовження циклу робот на Більському городищі (спільна Українська-Німецька експедиція; В.Ю. Мурзін, Є.В. Черненко, С.В. Махортих — Р. Ролле), на Правобережжі — розкопки Мотронинського городища та розташованого поблизу курганного могильника (роботи на самому городищі, вивчення захисних споруд, дослідження курганів, в том числі найбільшого з них — Скіфської Могили; спільна Українська-Польська експедиція, С.А. Скорий, С.С. Бессонова, Я. Хохоровські), розкопки Жаботинського поселення (М.М. Дараган), у південній частині лісової зони — дослідження городищ юхнівської культури (Д.В. Каравайко), в степовій частини України — розкопки скіфського царського кургану Олександрополь (С.В. Полін), в Передгірному Криму — поселення кизил-кобинської культури доби пізньої бронзи-раннього заліза Уч-Баш (Е.А. Кравченко) та пізньоскіфських курганів в степовій частини півострова (В.В. Кропотов). В останні роки поновились дослідження пам’яток пізньоскіфської культури Нижнього Придніпров’я (О.В. Симоненко, Є.С. Дзнеладзе).
У відділі приділяється увага застосуванню новітніх досягнень в галузі археології, зокрема залученню при дослідженні геоінформаційних технологій (М.М. Дараган).
За вказаний період (тобто з 2000 р.) співробітниками відділу видано 30 монографій, 5 наукових збірників, та навчальний посібник з археології раннього залізного віку. Серед них — монографії, присвяченні окремим відомим археологічним пам’яткам — городищам скіфського часу (Бессонова, Скорый, 2001; Фіалко, Болтрик, 2003), курганам скіфської еліти (Мозолевский, Полин, 2005; Ромашко, Скорый, 2009; Кубышев, Бессонова, Ковалёв, 2009; Бидзиля, Полин 2012; Полин, 2014), провідним категоріям матеріальної культури скіфського (Černenko, 2006; Бессонова, 2009; Могилов, 2008) чи сарматського (Simonenko, 2008; Кропотов, 2010) часу, а також — узагальнюючі праці по проблематиці передскіфсько-скіфського (Бессонова 2001; Скорый, 2003; Мозолевський, 2005;2013; Махортых, 2003; 2005; Гречко, 2010; Кравченко, 2011; Дараган 2011; Каравайко, 2012; Каравайко, Горбоненко, 2012; Кравченко та інш., 2016) та сарматського (Bârcă, Symonenko A., 2009; Симоненко, 2010; Симоненко, 2011) періодів.
Співробітниками відділу були підготовлені та проведені ювілейні конференції, присвяченні 60-річчю нашого наукового підрозділу та 100-річчю з дня народження О.І.Тереножкіна (Чигирин, 2004; 2007), 250-річчю з початку скіфської польової археології (розкопки Мельгуновського кургану) (Кіровоград, 2013), 70-річчю Відділу археолології раннього залізного віку та 80-річчю професора Є.В. Черненка (Котельна, Більськ, 2014), 80-річчю Б.М. Мозолевського (Чигирин, 2016), 110-річчю з дня народження професора О.І. Тереножкіна (Чигирин, 2017).
Більшість фахівців відділу беруть активну участь у численних наукових конференціях, в тому числі міжнародних, підтримують дружні зв’язки з фахівцями різноманітних наукових інституцій України, держав постсоветського простору, рядом закордонних спеціалістів. Слід також відмітити участь ряду співробітників відділу у підготовці та проведенні археологічних виставок за кордоном, де презентуються найбільш яркі досягненні Інституту археології НАНУ.
Зараз до складу відділу археології раннього залізного віку входять — 11 наукових співробітників. Всі мають вчені ступені: 3 доктори історичних наук (2 — провідні наукові співробітники та завідувач відділу), 8 кандидатів (7 — старші наукові співробітники).
Спектр наукових інтересів співробітників досить широкий — історія населення скіфського часу південної частини лісової зони, племен доскіфського, скіфського, сарматського часу лісостепової та степової частини України, передгірного та степового Криму. Важливе місце в наукових напрямках відділу займають вивчення цілого комплексу важливих питань історичних народів — кіммерійців, скіфів, сарматів, таврів.

Категорія: Науковий архів   Опубліковано: 2017-06-02

Фонди Наукового архіву Інституту археології НАН України виникли в результаті діяльності власне Інституту археології та його попередників. Тут зберігається 73 фонди на паперовій основі, серед яких: 65 особових фондів вчених-археологів; 7 фондів установ (до них входять Фонд експедицій, Фонд Наукових робіт і дисертацій, Фонд Інституту археології «Діловодство»).

В архіві зберігається колекція старих карт та планів. Найстаріша карта датується 1764 роком ("Карта генеральная Киевской губернии, составленная из Переяславского, Миргородского й частей Киевского, Нежинского, Гадяцкого й Прилуцкого полков, разделенная на 11 уездов...").

Архів зберігає велику колекцію негативів на скляних пластинах.

Для отримання архівної інформації та користування архівними документами необхідно:
• письмове звернення на ім'я керівництва Інституту
• посвідчення особи (паспорт)

Завідувач Наукового архіву: Бузько Олександра Вікторівна

Положення про Науковий архів ІА НАНУ

Порядок користування документами Національного архівного фонду України (на сайті ВР)

Правила роботи з архівними матеріалами

Фонди Наукового архіву

Замовлення матеріалів

Співробітники

Історія

Контакти

Категорія: Науковий архів   Опубліковано: 2017-06-02

Завантажити розширений перелік фондів Наукового архіву ІА в форматі .doc

Категорія: Наукова бібліотека   Опубліковано: 2017-05-31

1. Загальні положення

1.1. Правила встановлюють порядок користування Науковою бібліотекою Інституту археології (далі Бібліотека), її фондами та послугами і діють згідно Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу».

1.2. Бібліотека надає читачам у тимчасове користування свої фонди, які є складовою частиною Державного бібліотечного фонду України

2. Порядок запису до Бібліотеки
2.1. Право користування Бібліотекою надається співробітникам Інституту археології НАНУ, співробітникам науково-дослідних установ НАНУ, інших міністерств та відомств, аспірантам, стажерам, студентам ВНЗ та іншим особам, які ведуть науково-дослідну роботу.

2.2. Запис до Бібліотеки здійснюється:
- для працівників Інституту археології НАН України – за наявності службового посвідчення
- для інших читачів – за пред’явлення службового посвідчення (студентського квитка) і листа-прохання від інституції, в якій працює (навчається) читач, погодженого заступником директора з наукової роботи чи ученим секретарем Інституту археології.

2.3. Право користування індивідуальним абонементом, за яким здійснюється видача книг додому, надається лише працівникам Інституту археології. Читачі інших інституцій можуть користуватися матеріалами Бібліотеки лише у читальному залі.

2.4. Під час запису до Бібліотеки читач повинен ознайомитися з Правилами користування нею і підписати зобов’язання про їх виконання.

3. Порядок користування Бібліотекою

3.1. Користування основними послугами Бібліотеки безкоштовне.
Читачі можуть отримувати у тимчасове користування книги, інші твори друку, користуватися бібліографічним, довідково-бібліографічним апаратом Бібліотеки, отримувати тематичні довідки, користуватися електронними каталогами.
Бібліотека може надавати читачам додаткові платні послуги. Перелік платних послуг регулюється окремим документом.

3.2. Щорічно, станом на 1 березня Бібліотека здійснює перереєстрацію читачів. У ході проведення перереєстрації, а також на час довгострокового відрядження (більше місяця), читач зобов’язаний здати всі видання, зафіксовані за ним обліковими документами Бібліотеки.

3.3. У разі звільнення з Інституту археології читач зобов’язаний повністю розрахуватися з Бібліотекою, про що засвідчує відповідна довідка, видана Бібліотекою.

3.4. За кожне видання, яке отримує читач на індивідуальний абонемент, він розписується у читацькому формулярі. Не дозволяється виносити з Бібліотеки не записані матеріали. При поверненні матеріалів до Бібліотеки підпис читача анулюється підписом бібліотекаря.

3.5. Матеріали, підібрані для роботи, читач повинен уважно переглянути і про виявлені дефекти одразу повідомити працівника Бібліотеки.

3.6. Нові видання, що містяться на виставці нових надходжень, видаються для роботи лише у читальному залі.

3.7. Кількість матеріалів, які видаються для роботи у читальному залі, обмежуються 20 примірниками за одне відвідування.

3.8. Користування матеріалами, які знаходяться у вільному доступі у читальному залі, кількісно не обмежується.

3.9. Рідкісні та цінні книги, книги, видані до 1917 року, а також видання, які є у Бібліотеці в одному примірнику видаються для роботи лише у читальному залі.

3.10. Всі види видань видаються читачам на термін до 60 днів, видання підвищеного попиту – на термін до 1 тижня.

3.11. Сумарна кількість видань на індивідуальному абонементі читача не повинна перевищувати 20 одиниць.

3.12. Читач несе відповідальність за стан збереження отриманих ним документів і за своєчасне повернення їх до Бібліотеки.

3.13. Читач зобов’язаний замінювати втрачені документи, одержані з фондів бібліотек, рівноцінними або відшкодовувати їх ринкову вартість.

3.14. За несвоєчасне повернення видань, отриманих на абонемент з читача може стягуватися штраф. Розмір штрафу визначається за погодженням з бухгалтерією та дирекцією Інституту археології.

3.15. Штрафи та відшкодування за втрачені видання сплачуються до бухгалтерії Інституту археології та використовуються на розвиток Бібліотеки.

Категорія: Наукова бібліотека   Опубліковано: 2017-05-31

1. Загальні положення.

1.1. Наукова бібліотека (НБ) є структурним науково-інформаційним підрозділом Інституту археології НАН України, який здійснює бібліотечно-інформаційний супровід наукової діяльності Інституту, бере участь у виконанні планових наукових тем Інституту і науково-методичній роботі Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (НБУВ).
1.2. У своїй діяльності НБ керується чинним законодавством, Статутом Інституту, нормативними документами Президії НАН України та цим Положенням.
1.3. НБ підпорядкована директору Інституту та, за згодою директора, заступнику директора з наукової роботи.
1.4. Керівництво НБ здійснює завідувач, який призначається (звільняється) директором Інституту за погодженням із Вченою Радою Інституту.
1.5. Посадовий склад НБ визначається штатним розкладом.
1.6. Права та обов'язки співробітників НБ визначаються посадовими інструкціями.
1.8. НБ взаємодіє з підрозділами Інституту, залучає наукових співробітників як консультантів до формування документних ресурсів, створення довідково-бібліографічного апарату, власних електронних інформаційних ресурсів та продуктів, співпрацює з бібліотечними, бібліотечно-інформаційними та іншими інформаційними підрозділами наукових установ НАН України, підтримує ділові контакти з бібліотеками та інформаційними підрозділами наукових установ НАН України, вітчизняними, зарубіжними та міжнародними організаціями.
1.9 Ліквідація бібліотеки можлива лише у разі ліквідації Інституту.

2. Основні завдання.
2.1. Формування фонду вітчизняних і зарубіжних видань на різних носіях інформації згідно з профілем наукової діяльності Інституту, його зберігання, облік і використання.
2.2. Наукове опрацювання документів, організація довідково-бібліографічного апарату бібліотеки, участь у створенні власних інформаційних ресурсів.
2.3. Бібліотечне та довідково-бібліографічне забезпечення наукової діяльності співробітників Інституту, читачів з інших установ та організацій. Розширення асортименту бібліотечних послуг на основі впровадження сучасних бібліотечних та інформаційних технологій, надання доступу до світових інформаційних ресурсів, використання мережі Інтернет.
2.4. Розробка науково-інформаційних видань.
2.5. Участь у наукових дослідженнях у сфері науково-інформаційної та бібліотечної діяльності, впровадження сучасних інформаційних технологій.
2.6. Забезпечення оперативної та якісної реалізації вищевказаних завдань на основі підвищення кваліфікації співробітників НБ та розширення сфери використання електронних наукових ресурсів.

3. Функції та обов'язки.
3.1. Вивчення інформаційних потреб, оперативне забезпечення інформаційних запитів науковців з використанням різних форм і методів індивідуального інформування. Проведення соціологічних досліджень читацьких інтересів з метою оптимального їх задоволення.
3.2. Комплектування фонду НБ вітчизняними та зарубіжними виданнями на різних носіях інформації згідно з тематикою наукових досліджень Інституту.
3.3. Інформаційне та бібліотечно-бібліографічне обслуговування читачів. Створення і ведення системи бібліотечних каталогів та картотек, електронного каталогу, електронних баз даних згідно з науковою тематикою Інституту.
3.4. Організація, раціональне розміщення, облік основних і додаткових бібліотечних фондів, їх перевірка, зберігання і реставрація.
3.5. Наукове опрацювання нових надходжень до фонду НБ. Бібліографічна обробка та каталогізація традиційних і електронних ресурсів.
3.6 Наукове опрацювання документного фонду, зокрема цінних видань, колекцій, що зберігаються у НБ.
3.7. Відображення інформаційних ресурсів бібліотеки на веб-сайті Інституту та інформаційному сайті НБУВ.
3.8. Підготовка інформаційних, бібліографічних науково-аналітичних матеріалів. Організація поточного інформування користувачів НБ, виконання бібліографічних довідок.
3.9. Поширення бібліотечно-бібліографічних знань серед користувачів НБ: проведення семінарів, практичних занять, днів інформації, підготовка довідників, тематичних виставок.
3.10. Вивчення та впровадження у практику роботи НБ інноваційного досвіду бібліотечно-інформаційної роботи. Підвищення кваліфікації, оволодіння сучасними технологіями, участь у семінарах, тренінгах, конференціях.
3.11 Участь у науково-дослідній роботі, наукових заходах, які проводяться Інститутом. Участь у фахових бібліотечних заходах. Підготовка наукових публікацій і виступів.
3. 12. Складання планів і звітів про роботу НБ, ведення обліку роботи.

4. Керівництво та управління.
4.1. Загальне керівництво НБ здійснює директор Інституту, який:
- призначає керівника НБ, визначає штат працівників, порядок заміщення вакантних посад;
- затверджує основні організаційно-розпорядчі документи про роботу НБ
- дає дозвіл на обслуговування читачів з інших установ, ведення платних послуг, продаж та перерозподіл маловживаної літератури;
- затверджує склад Інформаційно-бібліотечної ради Інституту (ІБР);
- сприяє модернізації НБ, технічному забезпеченню її діяльності;
- забезпечує фінансування діяльності НБ, належні умови зберігання бібліотечного фонду, своєчасний ремонт приміщення та обладнання;
4.2. Безпосереднє керівництво роботою НБ здійснює завідувач бібліотеки, який:
- входить до склади ІБР, бере участь у засіданнях Вченої ради Інституту;
- організовує роботу НБ, звітує про її діяльність, надає плани та звіти про роботу НБ до методичного центру НБУВ;
- забезпечує підвищення кваліфікації співробітників НБ;
- готує та подає на розгляд адміністрації Інституту пропозиції щодо розвитку НБ, формування та збереження її фондів, підвищення рівня обслуговування користувачів та професіоналізації кадрів, стимулювання праці співробітників;
- несе відповідальність за роботу НБ, збереження документного фонду та майна, дотримання трудової дисципліни.
4.3. Посадові обов‘язки завідувача та співробітників НБ визначаються посадовими інструкціями і даним Положенням

Категорія: Відділ античної археології   Опубліковано: 2017-05-30

Березанська міжнародна археологічна експедиція

Ольвійська міжнародна комплексна археологічна експедиція

Категорія: Відділ археології Києва   Опубліковано: 2017-05-30

Архітектурно-археологічна експедиція

Археологічна експедиція «Уличі»

Категорія: Відділ археології Києва   Опубліковано: 2017-05-30

	Проект «Острів»
	Проект «Уличі. Археологічна карта»

Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-05-30

Дніпровська давньоруська археологічна експедиція ІА НАН України

Лівобережна археологічна експедиція ІА НАН України

Білгородська археологічна експедиція ІА НАН України

Вишгородська археологічна експедиція ІА НАН України

Житомирська археологічна експедиція ІА НАН України

Овруцька (Східно‒Волинська) археологічна експедиція ІА НАН України

Північна постійнодіюча археологічна експедиція ІА НАН України

Подільска археологічна експедиція ІА НАН України

Пороська археологічна експедиція ІА НАН України

Борщагівський загін Північної археологічної експедиції ІА НАН України

Категорія: Відділ давньоруської та середньовічної археології   Опубліковано: 2017-05-30

Міжнародний науково–дослідний проект «Балтія та Причорномор’я, експериментальна реконструкція торгівельних шляхів»

Проект дослідження давньоруського поселення Автуничі

Спільний науковий проект Болгарської Академії наук і НАН України «Східноєвропейський степ і Нижній Дунай у VII–XI століттях (Слов’яни і праболгари на периферії візантійського світу)»

Проект комплексного вивчення і збереження історико‒археологічної та палеоприродної спадщини Овруцького кряжу та середньовічної Овруцької волості

Проект дослідження Ходосівського археологічного комплексу

Проект «Функціонування археологічної пам’ятки в сучасному соціокультурному середовищі»

Проект «Середньовічне селище Софіївська Борщагівка»

Пороський дослідницький проект

Експериментальна археологія

Категорія: Відділ археології кам’яної доби   Опубліковано: 2017-05-30

Категорія: Відділ археології Криму та Пн.-Зх. Причорномор'я   Опубліковано: 2017-05-30

Категорія: Наукові фонди   Опубліковано: 2017-05-30

Спільний науковий проект Болгарської Академії наук і НАН України «Східноєвропейський степ і Нижній Дунай у VII–XI століттях (Слов’яни і праболгари на периферії візантійського світу)»  2016-2018 рр.

«Батурин – гетьманська столиця доби раннього модерну»

Категорія: Відділ археології кам’яної доби   Опубліковано: 2017-05-30

Новомиргородська експедиція ІА НАНУ

Овруцька палеолітична експедиція ІА НАНУ

Волинська експедиція ІА НАНУ

Нижньопалеолітична експедиція ІА НАНУ

Гінцівська палеолітична експедиція ІА НАНУ

Категорія: Наукові фонди   Опубліковано: 2017-05-30

Адаптації неандертальця та людини сучасного типу (Neanderthal and Modern Human Adaptations ― NEMO-ADAP)

Довкілля та матеріальна культура граветських та епіграветських мисливців Середнього Подністров’я (№ 2018/31/B/HS3/03125)